Мадам Баттерфлай

Після того, як ми з Натахою покращили свою карму шляхом волонтерського прибирання в парку, в організмі почав відчуватись дисбаланс і тяга до Великої культури. :)

Отже мій звіт із самої передової лінії окультурення, де за Вашу шляхетність боряться справжні митці, метри оперного співу - Національної Опери України ім.Т.Г.Шевченка.

Мною було обрано досить відому оперу - Мадам Баттерфлай (Чіо-Чіо Сан) італійського композитора Джакомо Пучіні. Оскільки я сильно переживав, що це може бути останнє моє відвідування в заклад такого роду, принаймні в Україні, то я не пожлобився і купив квитки на найкращі із доступних місць - другий ряд в партері.

Опера хоч і італійська, але оповідає про події в Японії, тому в залі було відносно багато японців. Особливо мені запам'яталась  тендітна японка, яка сиділа в першому ряду - вона була вбрана в дуже гарне традиційне кімоно, з чудовим бантом на спині. При цьому вона мала зразкову осанку і оскільки, очевидно, вона не могла сидячи спертися на свій бант, то вона так рівненько просиділа в кріслі практично три години!

Ще запам'ятались дві італійки, які сиділи неподалік від нас і були одягнуті так, що я навіть на пікнік так не ходжу - якісь старі картаті штани, спортивні сандалі, шерстяні шкарпетки з роздільними пальцями. Ну, такі собі персонажі... :)

Першу дію ми ледве досиділи і серйозно розглядали варіант втечі. Справа в тому, що перегляд досить важкий. Співають італійською, що, звичайно, стає незрозумілий текст. Переклад українською на табло, звичайно, допомагав зрозуміти зміст, але так само відволікав від гри акторів. Знов таки про гру акторів - наскільки я зрозумів, опера це не те місце де акцент робиться на акторське мистецтво, що цілком можна зрозуміти, вони ж співають на всю горлянку, без мікрофонів і т.д. Залишається опінювати оперний спів, що нам, "дітям попси", не всім дано. :)

Тим не менше, було вирішено залишитись і, о чудо, в другій дії ми дійсно почали отримувати від того задоволення, сюжет почав закручуватись, спів вже виглядав не таким чужеродним, а справжній живий звук оркестра дійсно чувий. В третій дії вже навіть цілком нормально вгадувались деякі італійські слова. ;)

До речі, ще такий момент - я зацінив роботу дирижера. Виявляється це така відповідальна і енергоємка робота. Ми сиділи недалеко від нього і було видно та чутно скільки сил він вкладає в ті свої жести. І ще, судячи з того, що саме дирижер потім вийшов на сцену кланятись глядачам разом з акторами-співаками, то дирижер неабияка фігура в виконанні опери.

Ціни в театральному кафе, як завжди, прикольні. Розчинна кава 15грн, бутербродик з салямі 20грн, бутербродик з ікрою 35грн, ну і т.д. :)

Зустріли в опері купу знайомих. Дивно, таке враження що всі ходять в оперу, а я нарешті відвідав її вперше.

Зрештою резюмую - опера досить прикольна штука і  навіть товстошкірих чурбанів після годинки-другої співів починає проймати. :) Крім того сюжет Мадам Баттерфлай досить пронизливий і відчайдушний (можна почитати отут http://www.opera.com.ua/opera/chio/chio_zmist_ua.html).

Ось деякі фотки з театру, але там немає нічого видатного, бо в мене паршивенький фотік і там не дуже зручно фотографуватись.

http://picasaweb.google.com/greatssd1/20101008Opera?authkey=Gv1sRgCMPN-uqPiM-B-wE&feat=directlink