Зробимо Київ чистим - 2

Сьогодні ми з натахою покращували свою карму :)
Справа в тому, що ми приймали участь в волонтерській акції прибирання в паркових зонах Києва. Таких зон було визначено десь із десяток і ми записались неподалік від себе, на Лису Гору. Детальніше тут: http://letsdoit.org.ua/

Коли ми прибули на місце зустрічі, то я відмітив, що тамстояла значно більша ватага народу ніж записувалось в онлайні, бо згідно онлайнових даних на Лису Гору мало прийти лише 9 чоловік.
Виявилось, що це приєдналась організована частина (10-12 чол.) колективу з фірми "Славутич".
З одного боку це було прикольно, бо було більше народу і ніби як мав бути більший ефект, а з іншого боку були і негативні моменти, бо, наприклад, намна двох достались лише одні рукавички. Але в мене в багажнику були свої, так що нормуль.
До речі, погодка видалась просто суперська!
Не враховуючи колективу "Славутича", де були досить дорослі дядьки і жінки, решта прийшли лише студенти. Ну і ми з Натахою. :)
Організовано рушили в глиб парку, потрібно було  збирати сміття сортуючи його на три типи - скло, пластикові пляшки і решта барахла. Лиса Гора одна з відомих місцин, де люблять відпочивати з алкогольчиком, вогнищем, шашличком. Структура, як і, наприклад, в глибині Голосіївського парку - дороги/стежини, а неподалік придатні для відпочинку галявини.  Ми з Наташкою взялися прибирати одну з таких невеличких галявин і дуже швидко були здивовані. Буквально за годинку ми на цій галявині наповнили два величезних 120-літрових мішки скляними пляшками з під горілки, літрів 80 пластикових пляшок і літрів 100 решти сміття (все це звичайно не втрамбовано). Але чорт! Чесно кажучи, галявина від того абсолютно чистою не стала, лише дещо набула пристойного вигляду. І це на площі приблизно 100м2. :(
У інших була приблизно та сама картина - мішки наповнились дуже швидко і стало зрозуміло, що їх зовсім мало.
Далі була проблема, як ці зібрані мішки донести до того місця, де, за домовленістю з організаторами, це сміття погодились забрати сміттєзбиральники. Це десь приблизно кілометра півтора-два. Звичайно, що великі повні мішки із склом виявилось нести дуже важко. Зрештою їх доставка зайняла, мабуть, більше часу ніж збір сміття.

В кінці ми, все-таки задоволені своєю "каплею в морі", пару разів сфоткались і роз'їхались. :)
Виявилось, що зробити якесь, хоч навіть і маленьке добро, дуже приємно і це піднімає настрій на цілий день. :)

Тут пару фоток, не дуже визначних, але такі що трошки передають атмосферу :)
http://picasaweb.google.ru/greatssd1/20100925?feat=directlink