Подорож в Кам'янець-Подільський. Частина 1 - Кам'янець-Подільський - місто-фортеця.

Подорож в Кам'янець-Подільський. Частина 1 - Кам'янець-Подільський - місто-фортеця.Продовжуючи серію описів наших подорожей славними місцями України, розкажу про нашу грандіозну подорож до Кам'янець-Подільського(К.-П.), а, вірніше в район цього славетного міста, який можна ще назвати Подільськими товтрами. Там, в безпосередній близькості один від одного, розміщено дуже багато цікавих, з туристичної точки зору, місцин, які обов'язково треба відвідати тим, хто цікавиться історією, археологією, або просто хоче корисно і цікаво провести час. На цій карті зірочками відмічені цікаві та визначні місця:

Цю подорож ми з друзями планували на травневі свята, завдяки яким ми мали 4 вихідних підряд в 2008 році. Так як за один день оглянути все, що нам хотілось побачити неможливо, то організовано все було так, що ми з друзями базувались в місті Старокостянтинові, від якого до Кам'янця-Подільського приблизно 130км, а отже ми могли кілька разів мотнутись туди і назад нашими авто.

Отже, 1-го травня, прокинувшись і привівши себе до тями після альтернативного відпочинку з шашличком і сауною напередодні, годин у 9 ми змогли вирушити в напрямку Ка'янця. Погода, всупереч прогнозам злобних синоптиків, видалась чудова і, мабуть, через це просувались ми не занадто швидко, часто зупиняючись по дорозі, подихати свіжим повітрям на узбіччі та перевірити чи нема чого цінного за найближчими кущами. ;) Дорога від Старокостянтинова до Хмельницького досить непогана, а от через саме місто Хмельницький проїхати досить важко. Якогось простого транзитного шляху там немає, крім того досить багато односторонніх вуличок і т.д. Нас врятувало те, що з нами був мій брат, Іван, який непогано орієнтується на тих вулицях. Вже зовсім недалеко від К.-П. дорога дуже характерно звивається зміюкою по горбах і між ними. Кругом стоять знаки обмеження швидкості то 60 то 40, а місцями і 20. І от за черговим таким поворотом панове ДАІшники з "фарою" спрямовують своєю полосатою палкою мою "Лагуну" до узбіччя. Чесно-кажучи, я, як водій, був здивований, бо їхав дійсно нешвидко, але вони продемонстрували мені, що моя швидкість була 54км/год всупереч знакові, який обмежував швидкість до 40. Ну, обмежились протоколом з попередженням, зате мої пасажири, та пасажири нашої другої автівки, ВАЗ 2108, мали нагоду ще раз погуляти по узбіччю. :)

І ось, нарешті ми в місті. Далі, користуючись вказівниками "Старе місто" та "Фортеця"(здається так вони звучали) ми доїхали до історичної частини К.-П., запаркувались недалеко від відомого моста через каньйон і вирушили в пішоходну екскурсію. Буквально з перших кроків ми були зачаровані отакими краєвидами:



Трохи зайшовши в місто, буквально на першій же площі ми призупинились, щоб вирішити як саме ми будем проводити нашу екскурсію, а також, сфоткатись нарешті всім разом.



Після недовгих роздумів було прийнято рішення розпочати екскурсію зі смачного обіду.





Як потім виявилось, ми тоді вибрали чи не найдорожчу кафешку в місті. До речі і страви там були не дуже смачні, і замовлення нам несли досить довго... Поки ми чекали замовлення і поглинали його, завдяки рекламним оголошенням і досягненням мобільного звязку ми встигли домовитись про те, щоб нашу компашку поводив по місту кваліфікований екскурсовод. Вже трохи забув ціну, але здається на нас 7-ох чоловік це коштувало близько 200 гривень.
Нам попалась досить непогана екскурсовод, яка провела нас не просто через центр, а якимсь своїм хитрим маршрутом, місцями де далеко не всі туристи ходять. Ну, звичайно що і найпопулярніші місця в К.-П. ми теж не оминали.

Спершу ми відвідали якийсь собор, який особисто мені запамятався тим, що в ньому одному, через брак території в місті, розміщуються багато різних престолів від різних релігійних конфесій.





Заодно там же, чомусь, багаті люди тулили якісь витвори мистецтва повязані з якимись їхніми сімейними цінностями.


Цікаво, також, було походити по тих місцях, на яких напівзруйновані споруди свідчили про високоорганізовану оборонну систему міста.





Єдине, що при цьому трохи засмучує, це те, що серед хитросплетіння всіх цих мурів, башт та тунелів сучасні мешканці не зважаючи ні на що будують свої оселі, вирощують городину і т.д.



А це відома "вітряна брама", або "вєтрєнниє ворота", названі так з легкої руки визначного Петра І, який свого часу відвідував місто-фортецю. В цій брамі дійсно постійно стоїть протяг:





По ходу екскурсії нам показали будинок де жила Софія-тричі продана. Це та сама Софія, парком імені якої зараз так захоплюються відвідувачі в славному місті Умані. Виявляється історія цієї жінки дуже непроста і неоднозначна. Мені тяжко зараз оцінити специфіку того часу, яка, можливо, примушувала цю жінку поводити себе не завжди в рамках того, що зараз називається пристойністю, але з усього того я точно зрозумів, що ця жінка була неймовірно приваблива і спокуслива.



Зрештою ми підійшли до основної історичної памятки міста К.-П. - замку. Саме там міститься культурно-туристичний центр і саме там створено найбільше умов, щоб гості міста могли радісно витратити свої грошики.




Це і колоритний генделик "Під брамою" (до речі досить приємне і зовсім недороге місце):




і продаж сувенірних виробів, і усілякі народні забави типу стрілянини з лука, арбалета:






Крім того можна було відвідати рукотворні експозиції, організовані в переходах та підвалах замку.




Під кінець нашої екскурсії почався рясний дощик і ми якнайшвидше подались до своїх авто, щоб поїхати додому, а на другий день відвідати фортецю Хотин та ще ряд цікавих місцин.