Дубаї, приліт. Перші враження.

Хелоу, пацани J

 

Ми добрались нормально, переліт зайняв трохи більше 5 годин.

Потім довго колесили літаком по аеродрому, поки добрались до виділеного нам гейта.

Гейтів там, по моїх оцінках, штук 150. Літаки під’їзджають до труби і пасажири виходять через трубу.

Потім кучу-кучу шляху треба пройти пішки і в цьому допомагає горизонтальний ескалатор. По ньому теж всі йдуть і сумарна швидкість виходить крута.

Потім треба подивитись обома оками в спец пристрій, який запам’ятовує твоє око.

 

Перші враження від арабів – як в лікарні. Всі ходять в білих халатах і з дуже поважними обличчями. J

 

Нас зустріла майже персональна маршрутка і довго везла по їх проспектах. Дороги в них широчезні і багатоповерхові.

Десь по 6-7 поліс в кожний бік. Знаки обмеження швидкості бачив 60, 80 і навіть 100.

Машинки дуже різні, але в основному японки – тойоти, ніссани. А так в перший же вечір бачив і Дайхатсу Сіріон і Порш Кайман і навіть трохи поганялись з Ламборджині.

 

В готелі нас поселили в голімий номер, з видом на буд майданчик, та ще й на третьому поверсі.

Хоча сам номер прикольний. Дивіться фотки в атачі.

 

Потім ми спустились в ресторан де нам дають безкоштовні сніданки і обіди. Ну так, прикольна хавка – лобстери лежать, бери не хочу. Але сумарний вибір, тобто кількість різних блюд не дуже велика. Зате все претендує на делікатесність.

Напої всі за гроші, так що ми з Натахою не знаєм… В номері правда багато шарової води в пляшечках.

 

Зганяли до моря (Персидського заливу). Було вже темно, не купались, але ноги помочили – вода реально температури тіла. І великі прикольні хвилі.

Завтра зраня будем відриватись.

 

Ну, поки все. Не скучайте. J

 

 

Ступ І Натаха.

 

П.С. Фотки окремим листом. Мішину адресу не знайшов. Покажіть і йому J