В п'ятницю мені зателефонував дружбан, Савіч і запропонував вже вночі їхати в Одесу. На мої кволі спроби образумити його він твердо і впевнено відповів, що має бути кульно і, як не дивно, - це подіяло. Після роботи я нашвидкоруч зібрав якісь речі, розбудив вночі Натаху і вже в 4-ри ранку ми долали шлях по напрямку Київ-Одеса.
7-й кілометр
Плани будували на ходу і таким чином було вирішено, скориставшись оказією, заскочити на знаменитий одеський ринок "7-й кілометр".
Савіч не міг собі відмовити в насолоді добряче пришпорити свою новопридбану машинку і в результаті довелось двічі спілкуватись із пильними працівниками ДАІ. Дороге задоволення, я Вам скажу. :)
Ближче до 6-7 ранку ми з Натахою на задньому сидінні позасинали, а коли прокинулись десь в 9 годин, то Савіч вже виясняв у заправщика де тут повернути, щоб потрапити на той ринок. На трасі перед Одесою треба повернути праворуч, в сторону Авангарда, ще кільканадцять хвилин і ми вже там. Це дійсно ціле містечко з наметів і контейнерів. Я не можу сказати чи справді це найбільший ринок, який я бачив, але він дійсно ду-у-уже великий і має ухил до оптових продажів, що, в цілому, дає змогу іноді прикупити щось по хорошій ціні і в роздріб.
Вибравшись із машини ми вирішили наскоро перекусити підручними засобами і вирушати на дослідження ринку:
Які результати тих досліджень - особисто мені там не сподобалось. Ціни досить високі, повторюваність асортименту теж дуже втомлива, кілометри рядів із шматтям... В принципі я купив собі відносно непогані шкіряні перчатки за 50грн, але мої спроби прицінитись до деяких інших товарів привели до висновку, що перчатки були просто щасливим випадком :) Мої супутники, однак, накупили собі трохи всякого барахла, але то в них просто був такий покупонський настрій.
Коротше, це все не дуже цікаво. Зрештою ми там провели десь пару годин і вирушили далі до нашої мети - в Одесу.
Одеса
Приїхавши в саме місто ми не зовсім розуміли куди нам податись, але було відчуття, що треба рухатись відразу до епіцентру, а епіцентр Одеси в нашому розумінні - це ніщо інше ніж Дерибасівська! :) Отже, ми забили в навігатор вулицю Дерибасівську і вперед.
Що треба відмітити стосовно їх доріг - багато односторонніх вулиць і це дуже позитивно для автомобільного руху. Що ще сподобалось - практично на кожному розі, принаймні в центрі, стоять чудові вказівники вулиць.
***********************************************************************
Наблизившись до Дерибасівської приблизно за квартала півтора було вирішено зашвартуватись і далі досліджувати місцевість пішачкомс. І першою метою подорожуючих було знайти де поїсти. Стосовно всяких ресторанів в Одесі - їх багато. Але вони, чесно кажучи, якось всі нас відлякували. Більшість виглядали занадто крутими, а деякі були занадто прохідними.
***********************************************************************
Зрештою, ми вибрали щось, що хоч якось нам було знайоме - суші-ресторан. І це був наш не зовсім вірний вибір, бо ресторан виявився дещо дорожчий ніж середній суші-бар в столиці, а наїлися ми не дуже щільно. Однак в цьому ресторані ми отримали дуже гарне обслуговування і зробили пару дуже корисних справ. По-перше ми знайшли собі житло. Спочатку нам намагались втюхати щось феєрично круте і дороге, але в результаті ми зрештою потрапили на дуже пристойну двокімнатну квартирку прямо на Дерибасівській і всього лиш за $50/добу. Контактом баришні, яка здає цю квартирку, готовий поділитись з усіма зацікавленими (0672929026, Ліля, Дерибасівська, 16).
Ось це наш одеський внутрішній дворик:
***********************************************************************
Після успішного зняття квартири трапилась невеличка халепа. Савічева машинко чомусь вирішила не заводитись. :(
Після того, як ми безрезультатно перемацали під капотом все, що могли перемацати, довелось видзвонювати фольцвагонівське СТО і домовлятись про евакуатор. Дуже прикро, особливо з точки зору втрати часу.
Таким чином ми розділились - Савіч з дружиною поневірятист з машиною, а ми з Натахою досліджувати місто.
Погодка видалась на диво приємна і місто так і запрошувало до екскурсії. Невеличка оріентировка по карті і ми вирушаємо по вулиці Катеринівській прямо в сторону Приморського бульвару. Повинен відмітити, що в орієнтуванні на місцевості і навіть визначенні найближчих визначних туристичних точок мені досить ефективно допомагав мій Андроідний телефончик із гугл-мапою в озброєнні.
Отже пункт номер один - Одеський Театр Опери та Балету.
***********************************************************************
В сонячних променях будівля виглядає дуже приємно, а кілька весільних процесій, що фотографувались біля театру, створювали відповідний святковий настрій і метушню.
***********************************************************************
Потім ми якимось чином портапили до памятника Олексанру Сергійовичу і прогулялись по живописному приморському бульвару.
***********************************************************************
Наступний пункт - вершина Потьомкинських сходинок і пречудовий вигляд на морський порт, на море і на величезний круїзний пароход, що якраз перебував в порту.
***********************************************************************
В сам порт нам потрапити не вдалось і ближче до корабля підійти також. Дорогу чомусь перекрили відповідальні працівники... Напевне там прибував якийсь поважний дядько з тих наших, яким неприємно споглядати чернь в радіусі 50 метрів від себе. ;)
На залізничних коліях я відмітив, що трава така зелена-зелена:
***********************************************************************
Дорогою назад ми скористались прикольним одеським фунікулером, який, до речі, перевозить пасажирів безкоштовно. Далі покрутились і не дуже вдало пофоткались біля памятника Дюку.
***********************************************************************
Там же на плаці, стояло пару прикольних бричок, які за 300грн готові прокатати парочку туристів по невеличкому екскурсійному маршруту. Думаю, це досить непоганий варіант для тих, хто вперше і ненадовго в Одесі.
***********************************************************************
Ми трошки проголодались і було вирішено пошукати якусь кав"ярню. Шляхом по вулиці Ланжеронній ми побачили приємну на вигляд кафешку з французькими солодощами.Ми зайшли туди і були приємно вражені якоюсь винятково теплою атмосферою і чудовими тістечками.
В цей час я вже почав зізвонюватись із Савічем і виявилось, що в машині зовсі невелика проблема і вона вже вирішена, а вони самі вирушають, нарешті до нас.
Ми зустрілись на квартирі, щось перекусили, випили припасених з собою вина та віскі і з новими силами вирушили в місто.
***********************************************************************
Зрештою, наші кружляння вуличками знову звелись до пошуків "де-би-нам-смачно-поїсти". І, в кінці-кінців, Ми зупинились в ресторані "Куманець". Це той ресторан, який я відверто можу порадити відвідувачам міста - він зроблений в українському стилі, кухня там в осному українська, а ціни помірні. При цьому всьому, порції там теж справжні, українські. Такої добротної миски з борщем, де є і м"ясо і квасолька і все, що повинен містити справжній український борщ, я ще не бачив ніде. До борщу принесли цілу миску традиційних пампушок із часником і ми відразу зрозуміли, що замовлені нами другі страви будуть однозначно зайвими...
***********************************************************************
До речі, що ще досить сильно кидалось в очі всій нашій компанії, що в Одесі практично не розуміють української мови. Тобто, все-таки в більшості розуміють, але якщо скажеш щось комусь українською, то відразу будь готовий повторити ще пару разів, помаленько і роздільно. Через таку незручність нам частково довелось перейти на російську. :)
Із "Куманця" ми мало не в буквальному змісті викочувались, сито мріючи добратись до ліжка. :) Однак, не дивлячись на те, що ми подорожували без відпочинку ще із попередньої ночі, було прийняте вольове рішення ще побродити по місту і розтрясти натоптані пуза. :)
***********************************************************************
7-й кілометр
Плани будували на ходу і таким чином було вирішено, скориставшись оказією, заскочити на знаменитий одеський ринок "7-й кілометр".
Савіч не міг собі відмовити в насолоді добряче пришпорити свою новопридбану машинку і в результаті довелось двічі спілкуватись із пильними працівниками ДАІ. Дороге задоволення, я Вам скажу. :)
Ближче до 6-7 ранку ми з Натахою на задньому сидінні позасинали, а коли прокинулись десь в 9 годин, то Савіч вже виясняв у заправщика де тут повернути, щоб потрапити на той ринок. На трасі перед Одесою треба повернути праворуч, в сторону Авангарда, ще кільканадцять хвилин і ми вже там. Це дійсно ціле містечко з наметів і контейнерів. Я не можу сказати чи справді це найбільший ринок, який я бачив, але він дійсно ду-у-уже великий і має ухил до оптових продажів, що, в цілому, дає змогу іноді прикупити щось по хорошій ціні і в роздріб.
Вибравшись із машини ми вирішили наскоро перекусити підручними засобами і вирушати на дослідження ринку:
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
Які результати тих досліджень - особисто мені там не сподобалось. Ціни досить високі, повторюваність асортименту теж дуже втомлива, кілометри рядів із шматтям... В принципі я купив собі відносно непогані шкіряні перчатки за 50грн, але мої спроби прицінитись до деяких інших товарів привели до висновку, що перчатки були просто щасливим випадком :) Мої супутники, однак, накупили собі трохи всякого барахла, але то в них просто був такий покупонський настрій.
Коротше, це все не дуже цікаво. Зрештою ми там провели десь пару годин і вирушили далі до нашої мети - в Одесу.
Одеса
Приїхавши в саме місто ми не зовсім розуміли куди нам податись, але було відчуття, що треба рухатись відразу до епіцентру, а епіцентр Одеси в нашому розумінні - це ніщо інше ніж Дерибасівська! :) Отже, ми забили в навігатор вулицю Дерибасівську і вперед.
Що треба відмітити стосовно їх доріг - багато односторонніх вулиць і це дуже позитивно для автомобільного руху. Що ще сподобалось - практично на кожному розі, принаймні в центрі, стоять чудові вказівники вулиць.
***********************************************************************
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
Наблизившись до Дерибасівської приблизно за квартала півтора було вирішено зашвартуватись і далі досліджувати місцевість пішачкомс. І першою метою подорожуючих було знайти де поїсти. Стосовно всяких ресторанів в Одесі - їх багато. Але вони, чесно кажучи, якось всі нас відлякували. Більшість виглядали занадто крутими, а деякі були занадто прохідними.
***********************************************************************
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
Зрештою, ми вибрали щось, що хоч якось нам було знайоме - суші-ресторан. І це був наш не зовсім вірний вибір, бо ресторан виявився дещо дорожчий ніж середній суші-бар в столиці, а наїлися ми не дуже щільно. Однак в цьому ресторані ми отримали дуже гарне обслуговування і зробили пару дуже корисних справ. По-перше ми знайшли собі житло. Спочатку нам намагались втюхати щось феєрично круте і дороге, але в результаті ми зрештою потрапили на дуже пристойну двокімнатну квартирку прямо на Дерибасівській і всього лиш за $50/добу. Контактом баришні, яка здає цю квартирку, готовий поділитись з усіма зацікавленими (0672929026, Ліля, Дерибасівська, 16).
Ось це наш одеський внутрішній дворик:
***********************************************************************
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
Після успішного зняття квартири трапилась невеличка халепа. Савічева машинко чомусь вирішила не заводитись. :(
Після того, як ми безрезультатно перемацали під капотом все, що могли перемацати, довелось видзвонювати фольцвагонівське СТО і домовлятись про евакуатор. Дуже прикро, особливо з точки зору втрати часу.
Таким чином ми розділились - Савіч з дружиною поневірятист з машиною, а ми з Натахою досліджувати місто.
Погодка видалась на диво приємна і місто так і запрошувало до екскурсії. Невеличка оріентировка по карті і ми вирушаємо по вулиці Катеринівській прямо в сторону Приморського бульвару. Повинен відмітити, що в орієнтуванні на місцевості і навіть визначенні найближчих визначних туристичних точок мені досить ефективно допомагав мій Андроідний телефончик із гугл-мапою в озброєнні.
Отже пункт номер один - Одеський Театр Опери та Балету.
***********************************************************************
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
В сонячних променях будівля виглядає дуже приємно, а кілька весільних процесій, що фотографувались біля театру, створювали відповідний святковий настрій і метушню.
***********************************************************************
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
Потім ми якимось чином портапили до памятника Олексанру Сергійовичу і прогулялись по живописному приморському бульвару.
***********************************************************************
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
Наступний пункт - вершина Потьомкинських сходинок і пречудовий вигляд на морський порт, на море і на величезний круїзний пароход, що якраз перебував в порту.
***********************************************************************
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
В сам порт нам потрапити не вдалось і ближче до корабля підійти також. Дорогу чомусь перекрили відповідальні працівники... Напевне там прибував якийсь поважний дядько з тих наших, яким неприємно споглядати чернь в радіусі 50 метрів від себе. ;)
На залізничних коліях я відмітив, що трава така зелена-зелена:
***********************************************************************
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
Дорогою назад ми скористались прикольним одеським фунікулером, який, до речі, перевозить пасажирів безкоштовно. Далі покрутились і не дуже вдало пофоткались біля памятника Дюку.
***********************************************************************
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
Там же на плаці, стояло пару прикольних бричок, які за 300грн готові прокатати парочку туристів по невеличкому екскурсійному маршруту. Думаю, це досить непоганий варіант для тих, хто вперше і ненадовго в Одесі.
***********************************************************************
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
Ми трошки проголодались і було вирішено пошукати якусь кав"ярню. Шляхом по вулиці Ланжеронній ми побачили приємну на вигляд кафешку з французькими солодощами.Ми зайшли туди і були приємно вражені якоюсь винятково теплою атмосферою і чудовими тістечками.
В цей час я вже почав зізвонюватись із Савічем і виявилось, що в машині зовсі невелика проблема і вона вже вирішена, а вони самі вирушають, нарешті до нас.
Ми зустрілись на квартирі, щось перекусили, випили припасених з собою вина та віскі і з новими силами вирушили в місто.
***********************************************************************
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
Зрештою, наші кружляння вуличками знову звелись до пошуків "де-би-нам-смачно-поїсти". І, в кінці-кінців, Ми зупинились в ресторані "Куманець". Це той ресторан, який я відверто можу порадити відвідувачам міста - він зроблений в українському стилі, кухня там в осному українська, а ціни помірні. При цьому всьому, порції там теж справжні, українські. Такої добротної миски з борщем, де є і м"ясо і квасолька і все, що повинен містити справжній український борщ, я ще не бачив ніде. До борщу принесли цілу миску традиційних пампушок із часником і ми відразу зрозуміли, що замовлені нами другі страви будуть однозначно зайвими...
***********************************************************************
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
 |
| Джерело: 20101023 Odessa |
До речі, що ще досить сильно кидалось в очі всій нашій компанії, що в Одесі практично не розуміють української мови. Тобто, все-таки в більшості розуміють, але якщо скажеш щось комусь українською, то відразу будь готовий повторити ще пару разів, помаленько і роздільно. Через таку незручність нам частково довелось перейти на російську. :)
Із "Куманця" ми мало не в буквальному змісті викочувались, сито мріючи добратись до ліжка. :) Однак, не дивлячись на те, що ми подорожували без відпочинку ще із попередньої ночі, було прийняте вольове рішення ще побродити по місту і розтрясти натоптані пуза. :)
***********************************************************************
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Джерело: 20101023 Odessa
Одеса, день другий
Після довгої і насиченої суботи ми спали, як вбиті і ледве примусили себе встати після дев'ятої години ранку. І звичайно, виконавши ранковий туалет, туристи захотіли гарненько поснідати. Після вчорашнього успіху в "Куманці" було вирішено рухатись відразу туди, але там нас чекав облом - ресторанчик був зачинений і на жодній вітрині чи дверях не було ніякихї натяків про години його роботи. Отже, ми знову вирушили вуличками в пошуках кафешки: ***********************************************************************
Таким чином ми ходили досить довго і побачили вдень ті місця, де бували напередодні вночі. Звичайно не обішлось без гарних позерських фоток :)
Потім ми зайшли в дуже гарний одеський пассаж, який, судячи з екскурсії, яка там проходила, також є одним із визначних місць в Одесі. В пассажі ми мало не зайшли в якийсь грузинський ресторанчик, але потім нас поманило на вулицю і пройшовши якусь сотню метрів ми натрапили на столовку під назвою - "Городское кафе". (Якщо я не помиляюсь, то кафешка ця знаходиться на розі вул.Преображенської та Дерибасівської, або Спасської) Це була дійсно столовка в стилі київської "Домашньої кухні" і т.п. Рекомендую всім, хто хоче швиденько поїсти і зовсім недорого. За сніданок на 2-х я заплатив всього 32грн. Правда нашій групі, розбалуваній в фешенебельних ресторанах, там не сподобалось. :)
Після такого швидкого сніданку ми з Натахою повели наших друзів у розвідану нами французьку кондитерську "Бізе":
***********************************************************************
Задовольнивши, нарешті, всі свої "кулінарні потреби" ми склали остаточний план на день. По-перше заїхати в одеські катакомби, які, як відомо, використовувались партизанами під час 2-ї світової. По-друге, заскочити таки на море і побачити ті самі одеські пляжі. Ну, а потім вже треба було вирішати в зворотній шлях, додому. Катакомби Звірившись із картою ми побачили, що катакомби, як туристична точка, були відзначені в селищі Нерубайське, неподалік від Одеси. Зарядивши GPS-навігатор туди і вирушили. Дорогу знайшли на диво легко, та і вказівники на меморіал "Катакомби" пару разів попадались на дорозі. ***********************************************************************
І коли ми прибули до меморіалу нам крупно повезло, бо якраз там стояла група туристів з Білорусії, якими керував пречудовий екскурсовод. Коли ми наблизились і прислухались до його слів, то відразу стало ясно, що він про ці катакомби, які про війну, і про партизанщину, знає багато і знає не по книгах. Він сам був учасником війни в ті роки, коли йому було 17-ть років, а зараз йому всі 86-ть. Про ті події він розповідав з толком, розумінням і гордістю. Ми приєднались до екскурсії і пройшли підземними коридорами. Звичайно, зараз ця частина катакомб вже значно облагороджена музейними працівниками, там організовано кілька експозицій, проведене світло і т.д. Але, все-одно, атмосфера відчувалась, а наш екскурсовод своєю розповіддю допомагав нам зрозуміти і проникнутись проблемами і духом тих часів. ***********************************************************************
Зі слів екскурсовода я зрозумів, що основною проблемою для партизан, в ті часи, були зрадники, які з якихось причин відкривали таємниці підпільників, наводили на них німецькі війська і т.д. Я записав його розповідь, якість не дуже добра, але головне шкодую, що почав записувати не відразу. Тим не менше ось так приблизно це було (відео на ютубі): http://www.youtube.com/watch?v=6tTaqiJPbCM http://www.youtube.com/watch?v=7_DAdHonmlI Море Знов-таки, звірившись із картою ми знайшли зелені зони, парки, що прилягають безпосередньо до моря, значить там повинні були бути пляжі. І знаходяться ці парки вздовж ул.Миколаївська дорога. слава Богу, з місцем ми не прогадали. Тобто, може десь і є біля Одеси більш хороші морські місцини, але там де ми були, нам цілком сподобалось: ***********************************************************************
І фірмове фото :) : ***********************************************************************
Вдосталь погулявши по пляжу, ми заскочили на обід в прибережну кафешку - "Лев", де нас досить пристойно нагодували і обігріли, та навіть дали дисконтну картку: ***********************************************************************
Потім зробили прощальне фото чотирьох мандрівників на пляжі: ***********************************************************************
Та вирушили в зворотній шлях. Одеська траса, як вияволось, досить комфортна для поїздок. Покриття досить якісне, постійно по дві полоси в кожну сторону - така подорож не дуже стомлює водія. А якщо при цьому авто обладнане функцією круїз-контролю, то взагалі красота :) Вже об одинадцятій вечера ми попивали чайок вдома, в Києві, та ділились між собою свіжими враженнями. :) П.С. Більше фоток із деякими коментарями і відзначеними на карті географічними точками можна подивитись отут:
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий